ВИХОВАННЯ ПАТРІОТИЧНИХ ПОЧЧУТІВ ТА ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ
ПЕРСПЕКТИВНИМИ ОСВІТНІМИ ТЕХНОЛОГІЯМИ.РОЗВИТОК ТВОРЧИХ МОЖЛИВОСТЕЙ МОЛОДШИХ
ШКОЛЯРІВ У НАВЧАЛЬНО – ВИХОВНОМУ ПРОЦЕСІ
З
досвіду роботи
класного керівника
Високобайрацької гімназії
Гавриленко Вікторії Василівни
Я – педагог
…
Я – педагог і цим пишаюсь .
Це спалах серця і моя це доля .
Летить душа у світ дитячий
Це вибір мій , а не з чиєїсь волі .
Несу малечі я з любов’ю
Тепло і радість , світло і надію .
Веду шляхом знання і правди
І це роблю з душею , як умію .
Веду дітей у світ чудовий ,
Що від щедрот землі , щедрот природи .
Вчимося разом цінувати
Його скарби й традиції народу .
Вкраїна – дім для всіх нас рідний ,
Наснага духу й міці в лихоліття .
А щоб ця істина відкрилась .
Я серцем щирим віддаюся дітям .
Я родом з місць , де явір круто
в’ється,
А з – під каміння б’є ключем вода .
Мій край Кіровоградщиною зветься ,
Квітучий , мов дівчина молода .
Земля багата не лише хлібами ,
Що колосяться аж за небокрай .
Багата ще і вірними синами ,
Які прославили наш рідний край .
Одним із них є педагог Павлиський …
Взірцем він має бути , друзі нам .
Це – наш колега , вчитель Сухомлинський ,
Чий досвід втілюю в життя …
Ім’я його відоме в цілім світі ,
Він серце до краплини віддав дітям ,
Він був , він є , він житиме в віках !..
МОЄ ПЕДАГОГІЧНЕ КРЕДО :
«ЩОБ СТАТИ СПРАВЖНІМ
ВИХОВАТЕЛЕМ ДІТЕЙ ,
ТРЕБА ЇМ ВІДДАТИ СВОЄ
СЕРЦЕ …»
ВАСИЛЬ
ОЛЕКСАНДРОВИЧ
СУХОМЛИНСЬКИЙ
« Виховання – це утвердження в людині почуття власної
гідності . Пам’ятайте , що найбільше зло , якого можна завдати людині, - це
допустити те , що в неї утвердиться переконання у своїй нікчемності порівняно з
іншими людьми .»
В.О.Сухомлинський
« Найголовніше полягає в тому , щоб учити
дитину бачити і відчувати , розуміти і переживати всім серцем , що вона живе
серед людей і найголовніша людська радість- жити для людей .»
В.О.Сухомлинський
«Сердечна чуйність до духовного світу
іншої людини пробуджується в дитинстві під впливом слова вихователя .»
В.О.Сухомлинський
Важливою ознакою демократичних змін в Україні є інтерес та ціннісне
ставлення до людини …
«Перший шлях – це докладне розкриття
дитині позитивних рис оточуючих людей :
дорослих , старших , дітей та ровесників .
Другий шлях – виховання у дитини
прагнення цінувати особистість людини – це
попередження зневажливого ставлення до
неї .»
За І.Д.Бехом
Я вважаю , що найголовнішим у тонкій сфері виховання є глибоке
розуміння , точніше , відчування серцем дитячого світу , відчування дитинства .
Дитинство , дитячий світ - це світ
особливий . Діти живуть своїми уявленнями про добро і зло , про гарне і погане
, у них свої критерії краси , у них навіть свій вимір часу : в дитинстві день
здається роком , а рік – вічністю . Щоб
мати доступ у цей казковий палац, ім’я
якому Дитинство , ми повинні перевтілитися , стати в якійсь мірі дитиною –
тільки за цієї умови нам доступна буде мудра влада над людиною – дитиною…
Я прекрасно усвідомлюю , що дитинство створюється з того , що ми , дорослі ,
залишаємо в своїх дітях .
Але якраз тому , що дитина – ніжний паросток , який стане могутнім деревом ,
дитинство й вимагає до себе особливої поваги .
Мудрість влади
педагога - це насамперед його
безмежна влада все розуміти …
Учитель повинен бути сонцем , що
випромінює людське тепло , І бути благородним ґрунтом для розвитку людських
почуттів , сіяти знання не лише в пам’яті й свідомості своїх учнів , а
передусім в їхніх душах і серцях …
Я , Гавриленко Вікторія Василівна , вчитель початкових
класів Високобайрацького НВК . Стаж роботи в школі – 31 рік . Маю вищу кваліфікаційну
категорію , педагогічне звання "Старший вчитель". Останні роки працюю
над проблемою : «Виховання патріотичних почуттів та здорового способу життя
перспективними освітніми технологіями . Розвиток творчих можливостей молодших
школярів у навчально – виховному процесі».
Як педагога і класного керівника
мене не раз турбувало питання: «Чому людина не повинна знати , відчувати , що її виховують ?» І з роками ,
набувши досвіду і майстерності роботи зі своїми вихованцями та їхніми батьками
, я прийшла до висновку , що справжнє виховання – це самовиховання , і для цього потрібно створити таке спілкування
вихователя й вихованців , щоб кожне слово , звернене до юного серця й розуму ,
пробуджувало внутрішні духовні сили , викликало внутрішню роботу розуму й серця
, спрямовану на самопізнання й самовдосконалення. Необхідно , щоб виховання
дітей , любов і повага до дітей , вимоги до них і дружба з ними , - щоб усе це
було самою суттю нашого духовного вчительського життя …
Також , працюючи з молодшими
школярами і спостерігаючи за ними , помітила , що з року в рік із дітьми стає все
важче працювати , дітей все важче чимось зацікавити . І я зробила для себе
висновок , що одним з найважливіших напрямків удосконалення навчання та
виховання учнів початкових класів є пошуки впровадження у навчально – виховний
процес перспективних освітніх технологій . Настав той час – коли вже неможливо навчати
і виховувати традиційно . Сьогодні у центрі навчально – виховного процесу має
бути учень . Від його творчої активності , вміння доказово міркувати , обґрунтовувати
свої думки, вміння спілкуватися з учителем , однокласниками , залежить успіх у
свідомому опануванні шкільної програми .
У своїй роботі з дітьми керуюся «12 Золотими
правилами класного керівника»:
1. Вчитель має викликати любов і повагу школярів до себе . А це можливо лише
тоді , коли він сам любить , поважає та піклується про кожну дитину , а в
стосунках з учнями чесний і відвертий .
2. Учителю не слід мати «любимчиків. Дитина буде прислуховуватися до порад
такого педагога , виконуватиме його прохання , ділитиметься із ним
найсокровеннішим .
3. Вихователь має бути веселим , жартами підтримувати учнів , створювати
позитивну атмосферу в класі .
4.Педагог має правильно використовувати свій час , щоб поповнювати запас
енергії завдяки природі , мистецтву .
5. Учителю слід завжди бути доброзичливим . У дитині немає нічого такого , щоб
вимагало жорстокості . Зло перемагають добром , милосердям і любов’ю . Вчитель
повинен бажати дитині лише добра , виховувати в ній добро власними вчинками , і
дитина відповість тим самим .
6.Учителю варто читати більше наукової літератури . З такою людиною учням
завжди цікаво .
7.Завдання вчителя як особистості «знайти себе в собі» й допомогти дітям
зробити те саме .
8.Учитель має володіти мистецтвом індивідуальних бесід з дитиною , уміти її
вислухати , підтримати в ній вогник самоповаги . Не можна обговорювати поганих
вчинків привселюдно .
9. Класоводу необхідно створити доброзичливий учнівський колектив , в якому
кожна дитина пам’ятає , що поряд із нею людина, з інтересами якої треба
рахуватись .
10. Педагогу слід мати гаряче серце й холодний розум , щоб не допустити
поспішних рішень ; не залежати від настрою .
11. Учителю потрібно дорожити довір’ям дитини , любити її . захищати її ,
поважати її почуття . Тоді між учителем і дітьми складатимуться доброзичливі ,
щирі стосунки . Педагог має берегти найвище благо : людську гордість ,
недоторканість особистості , гідність дитини .
12. Класоводу необхідно виховувати у дітей самодисципліну , боротися з лінощами
. Разом з батьками слід працювати над тим, щоб дитина сама себе обслуговувала .
Діти мають розуміти , що навчання – це їхня найважливіша робота .
Учитель – це той , хто володіє
найбільшою педагогічною майстерністю , постійно пробуджує в юному серці бажання
бути хорошим , бажання стати сьогодні кращим , ніж учора , почуття самоповаги .
Працюючи над своєю проблемою
підпорядковую її науково – методичній проблемі НВК: « Формування здорового
способу життя на засадах розвитку навичок через систему шкільної освіти в
рамках «Школи сприяння здоров’ю »».
Вранішня тиша … По балках і долинах
стелиться густий туман… Гуркотить шкільний автобус … Поспішають до Храму Знань
школярики … За декілька хвилин усе шкільне приміщення задзвенить сотнею
дзвіночків – голосочків , і почнеться новий трудовий день . І ось вже
продзвенів шкільний дзвінок . Заходжу в свій рідний клас . Здається , тільки
вчора бачила своїх учнів , а за ніч вже за ними скучила – за «моїми» дітьми ,
за моїм рідним 3 класом. А вони мене вже зустрічають біля класних дверей… 10 учнів- 4 дівчинки і 6 хлопчиків , 10
неповторних особистостей , 10 зовсім
різних характерів , 10 загадкових сердець . Вони всі такі різні й всі такі
схожі , бо всі вони є однією родиною , єдиним цілим – нашим 3 класом . Я ними
пишаюся і всіх їх дуже люблю , вони мені стали рідними за ці
роки .
Бути класним керівником і
вихователем – це велика відповідальність . Життя не раз доводило , що виховання
– визначальна місія , бо вчитель виховує дитину для всього людства . І ми ,
вихователі , відповідальні за кожного учня . А в основі виховання повинна лежати любов до дитини , адже в
кінцевому результаті вихователь отримає те , що прищеплював своєму вихованцеві
. Любов породжує любов , а байдужість – черствість .
Мета виховної роботи школи :сформувати
свідомого громадянина , патріота , професіонала , здорового і фізично
розвиненого , тобто людину з притаманними їй особистісними якостями й рисами
характеру , світоглядом і способом мислення , почуттями , вчинками та
поведінкою , спрямованими на розвиток демократичного громадянського суспільства
в Україні , побачити і виховати в кожному учневі Людину . Порядну , добру ,
інтелектуально розвинену , творчу , небайдужу до навколишнього світу . Людину ,
якою можна пишатися , яка гідно пройде з високо піднятою головою через усе
життя . Виховати таку людину непросто- тут замало знати сучасні технології та
методики навчання, втілювати їх у практику . Найголовніше – треба бачити у
кожній дитині Особистість , якою вона вже є , і Людину , якою вона стане . Усе
, що відбувається в процесі навчання й виховання – це є повноцінне життя учня .
завдання класного керівника – допомогти усвідомити цінність життя, виробити
власну життєву стратегію , реалізувати положення « Пізнаючи світ , пізнай
передусім себе самого». І класний керівник має сприяти розвиткові творчого
потенціалу кожної дитини , реалізації її нахилів і здібностей , тому повинен
бути насамперед патріотом , гуманним , милосердним , вірити у творчі можливості
кожної дитини , демонструвати терпимість , інтелігентність , високу культуру і
цього ж навчати кожного вихованця . Щоб сформувати в учнів уявлення про життя
як найвищу цінність та ідеал людини , якого варто наслідувати , розкрити
особистісну неповторність кожної людини , виявити й узагальнити розуміння
дітьми сенсу життя провели години спілкування : «Радість і неповторність життя»
, «Милосердя . Воно з доброти починається» , « Буду гідним скрізь і всюди , щоб
нести вам радість , люди !»
Ніколи про це не забуваю . Сама
дітей навчаю і разом із ними вчуся . А ще знаю , що я для них - взірець , і тому мені не можна поранити
дитячу душу , наповнити її злом , образою , жорстокістю , байдужістю . Я добре
знаю , що мені допоможе їх виховати людяними : любов , доброта , а ще , звісно
, мистецтво і знання , бо саме вони надають людині впевненості .
Виховання патріота й громадянина –
одне з найголовніших і найскладніших завдань нашої педагогіки . Патріотом і
громадянином може стати тільки людина з чуйним і мужнім серцем . Патріотизм
починається з любові до людини . Любов до людини – це родючий ґрунт , на якому розцвітають квіти патріотичного
служіння Батьківщині . Щоб заграла , затріпотіла ця радісна квітка , кожний
хлопчик , кожна дівчинка повинні осягнути розумом і серцем нашу велику
Батьківщину . Кожен повинен відчувати себе сином Вітчизни , переживати особисте
почуття гордості від того , що він спадкоємець її тисячолітньої слави й
тисячолітніх духовних цінностей , творець її героїчного сьогодення…
І щоб донести до школярів вогнене
слово про тих синів нашої Батьківщини , чиї імена , як вічні зірки , горять і
завжди горітимуть на небозводі Вітчизни , були й завжди будуть провідними зірками для людських
сердець я провела зі своїми вихованцями класну годину на тему : «Україна –
єдина країна !» Цей актуальний виховний захід сьогодення був приурочений подіям
, що відбуваються на Сході нашої країни .
Ми з юними вихованцями говорили про патріотичні почуття , героїзм і мужність
наших юнаків, земляків – односельців: Гавриленка Ігоря (мого сина) ,
Свободчикова Ігоря (мого колишнього учня) та Чудіна Віталія , які постійно знаходяться
в зоні АТО і звільняють населені пункти Донецької та Луганської областей від
терористів та російських найманців і мужньо та героїчно тримали оборону
Донецького аеропорту . Також хвилиною мовчання вшанували загиблих героїв -
земляків , зокрема мого колишнього учня Анатолія Бузуляка , та запалили свічку
пам’яті …
Слово вчителя – це полководець ,
який веде в бій . Це музикант , який доторкається до дрімаючих струн людської
душі ; і потрібно знати до якої струни доторкатись , і вона зазвучить дивною
музикою . У хвилини ось таких бесід про заповітне і високе я доторкаюсь до
струн , які називаються : Громадянин , Людина , Честь , Гідність . Я звертаюсь
безпосередньо до живої душі кожної людини ;переді мною не якийсь абстрактний вихованець , а натхнені ,
палаючі очі Даші та Саші ,Руслана й Аліни… Слово вчителя лише тоді буде
вогненим , коли воно ставить своєю метою виховати не якогось абстрактного
патріота – такого в природі бути не може
, а змушує трепетати серця дітей.
Саме зараз я готую класну годину на
тему : «Хоробрі серця». Вона присвячена « кіборгам» Донецького аеропорту , а
точніше - бійцям 3 полку спеціального
призначення м. Кропивницького,
військовослужбовцем за контрактом якого є і мій син . Я сама є патріоткою своєї неньки – України,
виховала сина - патріота (і цим дуже
пишаюся), і надалі намагаюся виховати таких же патріотів , бо це покликання
мого серця .
А
починаю я виховувати патріотичні почуття в учнів із вивчення державної
та національної символіки , знайомлю своїх вихованців із видатними людьми свого
рідного краю , із історичним минулим та
сьогоденням свого рідного села … Про це свідчать проведені з учнями та їхніми
батьками класні виховні заходи : «Стояти струнко ! Звучить Гімн моєї держави» ,
«Вивчення державної символіки» , «Шануймо калину» , перекличка повідомлень
«Наша Батьківщина – Україна» , «Україно – це твої символи» , «Славетні
українці» , колективна творча робота учнів та батьків «Село моє , моя ти ,
Батьківщино !» , « Квітуй , розквітай , мій рідний край !» , «Тарасові
березини» , день пам’яті «Була війна … Та й досі її рани…» , «Роде наш красний»
, «Українські вечорниці» , «Слово рідне – диво калинове» та інші.
Кожну годину спілкування розпочинаємо
із виконання державного Гімну України .
Дитина повинна навчитися розуміти
необхідність виконання нею певних обов’язків , брати на себе відповідальність за свою роботу , за свої
вчинки . А ще – виробити позитивне ставлення до праці як вищої цінності в житті
. У цьому допомагають насамперед виховні години – зустрічі із представниками
різних професій , відвідування підприємств , родинні свята , на яких батьки
учнів розповідають про важливість обраної ними професії . Ніщо так не переконує
дітей і не викликає в них потреби наслідувати , як особистий приклад батьків.
Ті батьки , які виховують у дітей трудові навички з раннього дитинства ,
роблять по – справжньому добру справу . З метою виховання в учнів любові до
праці , поваги до праці інших людей проводимо бесіди : «Чисто там , де не
смітять» , «Землю прикрашає сонце , а людину – праця» , акції «Озеленення
класної кімнати» , «Шкільне подвір’я» , «Впорядкування пам’ятників» ,
«Дбаємо про чистоту свого села» , «Вулиця , на якій я живу» та
інші .
З метою виховання в учнів інтересу
до професій проводимо екскурсії до Музею протипожежної безпеки м.
Кропивницького , до Музею військової частини 3 полку м. Кропивницького , на залізницю станції
Канатове , до Краєзнавчого музею м. Кропивницького, Художнього музею м. Кропивницького …
Одним із важливих аспектів виховної
роботи школи є потреба у здоровому способові життя , адже здоров’я дитини - це здоров’я нації . А щоб дати дітям поняття
про те , що здоров’я – це великий дар не тільки для самої людини , а здоров’я
кожного має вирішальне значення і для
розвитку всього суспільства , розвивати бажання робити все для того , щоб бути
завжди здоровим , виховувати інтерес до
фізкультури , проводимо бесіди та класні години : «Твій друг – режим дня» ,
«Друзі та вороги здоров ‘я» , «Ми за
здоровий спосіб життя» , «Здоровим бути модно» , «Здоровий спосіб життя ,
родинні та сімейні звички , що забезпечують його» , «Здорові зуби» , «Як
мікроби та віруси можуть потрапити в наш організм» , «Традиції українського народу та здоров’я» , «Як зберегти своє
здоров’я» , «Збережи зір» , «Поліклініка
доктора Не хворій» .
З досвіду роботи я знаю , що
дитина – дзеркало життя своїх батьків . Як у краплині води відбивається сонце ,
так і в дітях відображається вся
організація життя сім’ї , працьовитість
, духовне багатство та моральна
чистота матері й батька . Керуючись у своїй роботі словами А.Макаренка про те , що батько та
мати – найкращі вихователі , вони повинні впливати на поведінку своїх дітей
навіть тоді , коли їх немає поруч . Починаю
свою роботу у дитячому колективі саме зі знайомства з батьками учнів , вивчаю умови проживання дітей у
сім’ях , проводжу анкетування та тестування про мікроклімат у сім’ї .
Спілкуючись з батьками вихованців , намагаюсь переконати їх у тому ,що ми –
однодумці , і працюємо заради того , щоб діти зростали здоровими , освіченими і
щасливими . Адже участь батьків у вихованні
- це прояв піклування про майбутнє
України з боку старшого покоління , у якого великий життєвий досвід . У вирішенні проблем класу важливе значення надається
як індивідуальній роботі з батьками , так і колективній . Для
вирішення цієї мети з батьками учнів класу проводяться різні нестандартні форми
роботи : батьківські збори та конференції , диспути , круглі столи , обмін
досвідом виховання в сім’ї , лекції , бесіди , відвідування сімей учнів ,
родинні свята , розвивально – інтелектуальні ігри найрізноманітніші теми : «Зв’язок зі школою» ,
«Про спілкування з дітьми» , Запорука успішного виховання» , «10 Золотих правил
для батьків» , «У сім’ї – школяр» , Батьки і діти : шляхи взаємодії» , «Чи не
занадто ми любимо свою дитину?» , «Вчити дитину вчитися» , «Причини конфліктів
батьків і дітей» , «Як виховується довіра дитини до батьків» , «Дитяча
тривожність . Як бути?» , «Працюємо творчо , думаємо логічно , розвиваємо
мислення» та багато інших .
Дуже допомагає розвитку творчих
можливостей співпраця з батьками дітей . Батьки надають посильну допомогу у
підготовці і проведенні позакласних
заходів , приймають активну участь в них . Це і тематичні конкурси малюнків та створення колективних творчих
робіт , шкільні конкурси агітбригад , сімейні свята : «Будьмо знайомі» , «З
днем народження 1 класу!» , «В гості Осінь завітала» , «Прощавай , Букварику!»
, «Українські вечорниці» , «Тато,мама і я – дружна , спортивна сім’я» та інші .
Учитель тільки тоді вчитель , коли
він займається виховання м . Три головні
турботи бере на себе вихователь : виховання почуттів , розвиток розуму і
здоров’я вихованців . І всі форми і методи роботи спрямовані на те , щоб
стимулювати розвиток дитини , формувати навички самоорганізації , допомагати
само реалізуватися дитині через творчість . І від класного керівника залежить ,
чи зможе дитина прожити шкільне життя змістовно і красиво , чи будуть у неї перед
випуском зі школи щасливі спогади про неї .
Мені дуже хочеться , щоб мої
маленькі школярики , мої юні вихованці виросли справжніми людьми , яким школа
допомогла зрозуміти , що життя – це краса , життя – це боротьба , життя – це
вдача , життя таке чудове ! Навчитися мистецтва жити – справа потрібна , хоча й
дуже складна . Виховання – це творчість , це найвища коштовність , про яку
класний керівник має постійно дбати. А
його праця – стежина , по якій людина піднімається до вершин морального
благородства .
З цією метою проводимо екскурсії до шкільної та сільської бібліотек ,
де ми не тільки читачі і глядачі , а й беремо активну участь у різних іграх та
конкурсах .
З метою інтелектуального розвитку
учнів проводимо різні інтелектуальні ігри , конкурси , змагання , диспути ,
брейн – ринги .
Будь – яка нація будує державу , а
держава розвиває націю. Найвища цінність
нації – особистість , яка має високий духовний , інтелектуальний , освітній ,
культурний потенціал . Відмінність кожної людини залежить від її національної приналежності
, тому виховувати особистість треба тільки засобами , методами , які виробила
нація протягом багатьох віків . Національне виховання (система пізнань , ідей ,
ідеалів , традицій , звичаїв поколінь , світогляду , свідомості , цінності ,
соціального досвіду та народних надбань багатьох поколінь ) базується на ідеях
національного світогляду . Національна система виховання ґрунтується на засадах
родинного виховання , народної педагогіки , наукової педагогічної думки ,
успадкування духовних надбань українського народу , розвитку особистісних рис
громадянина української держави .
Виховуючи дитину , кожен
педагог повинен знати етико – психологічні аспекти
спілкування . Також у спілкуванні з дитиною слід дотримуватися принципу повного
прийняття дитини з метою встановлення емоційного контакту та гуманізації
взаємин у системі «дорослий – дитина» .
Ян Амос Коменський зазначав : «Учитель – помічник
природи , а не її володар , її будівничий , а не реформатор». Тож практика
доводить, що не потрібно намагатися
переробити дитину , треба лише правильно спрямувати й навчити її спиратися на
свій внутрішній потенціал .
Життя не стоїть на місці – воно
рухається вперед і вимагає змін . І знову ж таки суспільство буде вимагати від
нас , учителів , постійної уваги не лише до навчання і виховання , а й до її
психофізичного розвитку . Успіхи в шкільному вихованні можливі лише за умови ,
коли в стосунках між дітьми , між учителями , між дітьми і вчителями , між
школою і сім’єю запанують довіра , співпраця , доброзичливі , щирі , людяні
взаємини , коли вчитель і батьки відкинуть прояви авторитаризму , нескінчених
спонукань , покарань, конфліктів , залякувань дітей . І ніколи не треба
забувати про те , що школа стає справжнім осередком культури лише тоді , коли в
ній панують чотири культи : культ Батьківщини , культ Людини , культ Книги ,
культ Рідного слова .
Найбільш ефективним завжди
вважалося виховання на прикладах життєдіяльності батьків ( історії роду , що
органічно контактує з історією державної мови , культури , міжнародної ролі і
місії Батьківщини , видатних здобутків її славних синів і дочок у всіх сферах
світового поступу , зокрема – педагогіки , починаючи від авторів літописів ).
Маємо бачити і усвідомлювати світ
, таємниці життя і рух до нього через найголовніші етапи , закономірності ,
особливості , інтереси , уроки життя та розвитку рідної Батьківщини – органічно
пов’язаної зі світовою еволюцією ще з найдавніших епох та формацій , коли вона
була активним суб’єктом розвитку світової цивілізації та культури .
Народну педагогіку упродовж тисячі
років творили люблячі матері , батьки , бабусі та дідусі , які заради щастя
дітей самі проявляли взірці праці й культури (побутової , виробничої,
суспільних відносин , ставлення до природи , рослинного і тваринного світу ,
слави далеких і близьких предків), людяності і громадянського сумління ,
совісті і честі , вміння матерів берегти і множити культурні традиції ,
родинний добробут , сім’ю , як основу
держави , а батьків мужньо і жертовно захищати свій рід , Батьківщину та славу
.
Принцип національної спрямованості
передбачає формування національної свідомості , виховання любові до рідного
краю , свого народу , шанобливе ставлення до його культури ; повагу ,
толерантне ставлення до культури всіх національностей , які проживають в
Україні .
Виховання – процес безперервний .
Мета виховання завжди зумовлена суспільними умовами і потребами , вона вбирає
загальнолюдський і національний ідеал виховання молодого покоління .
Додатково ознайомитися з інформацією можна за посиланням:
Немає коментарів:
Дописати коментар